Основний захід проекту «Школа соціального оптимізму» громадської організації «Калинове гроно» відбувся на території бази відпочинку «Сонячна галявина». 

До цього проект тривав близько п’яти місяців і охопив чотири райони Сумської області: Охтирський, Глухівський, Конотопський та власне Сумський. І ось нарешті – табір для родин із прийомними дітьми, що мав за мету дати батькам можливість відновити сили та отримати навички, що згодяться їм при вирішенні життєвих проблем.

Протягом трьох днів батьки були повністю звільнені від своїх безпосередніх обов’язків – їх дітьми опікувались, розважали та наглядали, коли це було необхідно, молоді педагоги, волонтери педагогічного університету. Тим часом батьки проходили тренінги з досвідченими психологами. Зокрема, отримали знання, які допоможуть їм у спілкуванні з соціальними службами та представниками влади. Бо саме під гаслом «Держава – для сім`ї, сім`я – для держави» пройшов заключний захід родинного табору – спілкування за «круглим столом».

Загалом же учасники тренінгу мали змогу з різних точок зору оцінити ситуацію, що склалася в Україні довкола прийомних родин, поглянути на неї з боку держави та самих дітей, які опинились у дитбудинках. На підсумках проведення родинного табору кандидат психологічних наук, тренер проекту Галина БЕВЗ висловила своє бачення: «Нам просто необхідно створити окрему структуру, що буде працювати з родинами, які мають прийомних дітей та батьків-опікунів. Зараз ми отримали чудовий досвід, коли громадська організація об’єднує свої зусилля з державою. Але варто пам’ятати, що за один короткий тренінг неможливо «наїстися» на все подальше життя, тому прийомним батькам потрібна постійна підтримка». Заступник міського голови Сергій Панченко звернув увагу присутніх на те, що держава не продовжує соціальний супровід прийомних дітей після досягнення ними повноліття. На його думку, цю функцію має взяти на себе громадянське суспільство, яке, на жаль, лише зароджується в Україні.

Самі ж учасники тренінгу відзначили відчуття єдиної великої родини, що з’явилося в останній день. Одному з батьків прийшла на думку незвичайна аналогія. Він порівняв прийомні родини з кораблем. За його словами цей корабель був вже досить пошарпаний, вітрила розірвані, на днище поналипали мушлі, а команда геть вибилась з сил. А вже після трьох днів, проведених у таборі, корабель мав зовсім інший вигляд. Вітрила зашили, мушлі повідчищали,все відремонтували та пофарбували. Тепер, коли команда відпочила та отримала величезний позитивний заряд, родинний корабель знову готовий вийти у життєве море та прямувати до успішного майбутнього.

Галина Пономаренко