Підсумовуючи перший тур, Юлія Тимошенко проголосила одну з найпіарніших у своїй концептуальній довершеності фраз нинішньої виборчої кампанії: «Рука Януковича ніколи не опиниться на Пересопницькому Євангелії!» Тобто можна говорити про те, що Тимошенко відкрилася для нових домовленостей! Зрозуміло, що про механічне злиття голосів скажімо Тигіпка, Яценюка чи Ющенка не йдеться. Тут вже навіть не йдеться і про цивілізаційний вибір – прозахідний вектор у механічному перерахунку переміг остаточно й безповоротно. На рівні декларацій, то безперечно. Тепер потрібно довести перемогу проєвропейської політики тією ж таки проєвропейською практикою.

На відміну від Януковича у Юлії Володимирівни значно ширші можливості для побудови нової – друготурової кампанії, в той час як Янукович поставлений як паротяг на рейки – йому залишається лише інерційно просуватися до... чи до поразки, чи то до перемоги! Але будь яка спроба реструктуризувати власну кампанію Януковичу надзвичайно ризикована. Його джентльменський виборчий набір декларацій настільки звичний слухові його виборця, що фраза – «Віктор Фьодоровіч, ви святой!» – вряди-годи та й прослизне у вухо. У кращому випадку Янукович має перспективу замістити електоральні набутки 2004-го, що в силу життєвих обставин залишили цей світ, голосами того ж Закарпаття. Але чим перекрити втрати на власних канонічних територіях?

Але все ж, найпечальнішим висновком першого туру виборів став усе ще незалікований розлам України, але швидше вже не за цивілізаційними ознаками, а за персоналіями, котрі по інерції з Майдану лишилися символами цього поділу. Якщо відхід Ющенка з одного боку, здавалося б, мав дещо розмити розлам 2004-го, то політична тяглість Януковича з іншого боку цей розлам навряд чи залагоджує. Адже голосування наприклад за Яценюка чи за Тігіпка це не лише пошук альтернативи, це ще й спроба зрощення двох частинок українського Я. Не інь і янь – а можливо янь і юль! Жартую! Все ж за логікою розвиток сюжету з відходом одного символу протистояння – Ющенка, повинен врівноважитися відходом з арени й іншого символу розламу – Януковича.

Які ж кроки є в резерві Тимошенко? Окрім такого, що сам напрошується, механістичного об’єднання голосів тих кандидатів, хто не ощасливився фіналом, очевидно що потрібно буде вести роботу з крайовими лідерами громадської думки. Це те поле, де руки Тимошенко розв’язані набагато більше для маневру, аніж руки Януковича. По суті у Януковича на сьогодні лише один здобуток – це Закарпаття. Здається Віктор Балога вирішив розміняти власну партію ЄЦ на власне політичне довголіття під парасолькою Януковича. Адже перспективи крайових еліт в унітаристському проекті Тимошенко саме закарпатцям видаються менш вигідними, ніж у федералістському проекті Януковича.

Саме цей федералізм, хай іще не проголошений виборчою доктриною, але технологічною тінню йдучи по п’ятах Януковича, він таки випірне як чорт з табакерки, що в кінцевому результаті збурить державницьке середовище і зробить центр України справжнім політичним центром. Київ і центральні області у випадку загрози федералізації не просто відженуть будь-кого від Пересопницького Євангелія, а ще й призведуть до завершення і остаточного розв’язання конституційної дискусії! Слабким президентом центр дозволяв бути тільки Ющенку в силу сентименту, але зараз центрові потрібна сильна держава. Тому найголовніший резерв для Тимошенко, звичайно ж, у людях. Саме в Тимошенко більшість крайових еліт повинна побачити для себе шанс на ротацію, на зміну поколінь. Тому тема конституції – ще один із резервів Тимошенко. Це коли йдеться про внутрішню політику.

А тепер про політику зовнішню – за певною комфортністю першого туру ми майже не звертали уваги на те, що прерогативою президента на всі часи є зовнішня політика, безпека і питання обороноздатності. Якраз, якщо в двох останніх профілях ще якісь проекти чи бачення в Януковича проглядаються, то по суті така велика держава, як Україна, може опинитися в частковій ізоляції з огляду на страусномештову дипломатію останнього. Тому й фактор зовнішньополітичний, особистий досвід міжнародних комунікацій може також надати суттєву перевагу пані Тимошенко перед другим туром. Лише одне в цій ситуації урівнює обох фіналістів – це ставлення до виконуваних обов’язків. На відміну від Ющенка – в обох фіналістів блискучий адміністративний досвід, тому виборцеві сумніватися напевне не доводитиметься – майже все що наобіцяють, пробуватимуть втілити. Тільки, що з втіленого стане добром для України, а що – злом, тут варто задуматися!

Володимир Цибулько, «Українська правда»

(Р)