До влади в Україні прийшли малороси. До того ж, їх ляльководами й фінансистами є сили відверто антиукраїнські. Ні, українськість не заборонена. Вона навіть підкреслюється. Міністрів навіть заставляють читати у відпустках книжки українською, і це – тема для прес-конференцій. Тільки на показ. Дозволяється лише шароварщина: горшки, сало, борщ, чарка і все цього штибу, щоби малороси своїм колоритом тішили старшого брата і смішили світ. 

Вони перемогли на виборах, використавши нашу розчарованість, апатію та ментальні відмінності. Наші вожді виявилися слабкими. Їхні – навчені на зонах та в разборках – більш витривалими та цинічними. Вони використали інструменти демократії, щоб її висміяти, спаплюжити і відмінити.

Жах, але лише 59% громадян України (за даними соціологів) у 2010 році проголосували б за Незалежність. А 23% байдуже, вони б не пішли голосувати. Решта – проти. Решта хоче в СССР. І ці люди зараз святкують. Нещодавно мені у Харкові один таксист (коли я заговорив до нього українською) сказав, щоб я «гаваріл с нім па рускі патаму что он ненавидит хахляндію». Я йому говорю, щоб він з’їв паспорт і їхав в Москву на ПМЖ. І цей псих сказав «ето ви убірайтєсь хахли, а харьков – ето рассія». Набити такому морду – не допоможе, хіба що принесе моральне задоволення.

Найжахливішим є те, що захопивши інформаційні засоби комунікації, вони себе героїзують. Вони хизуються тим, що начебто побудували вертикаль влади. Що вони впроваджують реформи. Віддали Севастополь, щоби був дешевий газ – і в цьому була необхідність. А насправді – привід для анекдотів. Янукович обіцяв пенсіонерам підняти пенсії, та поки що підняв лише пенсійний вік. Бо почув усіх. Україна для людей. Тільки забули сказати, що для людей з партійними квитками однієї партії. Дежавю.

Тотальна брехня на всіх рівнях влади. Не подобається? Є «демократична» альтернатива. Голосувати за сильного Тігіпка. Проводиться типу праймеріз. Політологи в шоці. Праймеріз – це внутрішньопартійні вибори. В них беруть участь лише члени партії на партконференціях, а не перехожі на вулицях. Фіолетово. І з серйозним виглядом. А якщо хтось за гроші найме студентів – ходити від стенда до стенда і відмічати своїх, і таким чином порушить чесність праймерізу? А хто буде рахувати голоси? А де гарантія, що студенти не ставлять галочки «правильним кандидатам» в перервах? А бюлетені хіба не можна зробити в будь-якій кількості? Туфта повна. І найсмішніше те, що експерти вже знають переможців.

Це фасадна демократія. Ззовні начебто все в ажурі, демократично. А ззаду – бордель. Цинізм повний. Лохотрон для наївних. Після цього, голосують за них – або ті, хто в долі, або лохи.

Єдине, що може протистояти підлості та брехні – це наша Щирість, наша Гордість та наше Об’єднання зусиль. Так, ми програли бій. Але ми не програли Україну. Треба лише встати і вийти боротися. Ми переможемо. Вони не пройдуть.

Віктор Бобиренко