Новорічна ніч у центрі Сум… 

Підходить незнайома жінка і вітає з днем народження Степана Бандери. 

Приємно, як завжди, коли чую від простих людей подібне, але здивування з кожним роком меншає. Бо пропорційно зливі ненависті з боку бандитів зростає любов народу. 

Багато хто вважає, що Бандера боровся «проти».

Насправді він боровся «за».

За Україну, окуповану Польщею, СССР, Німеччиною і знову СССР. Більше того, концепція вільних держав на своїх землях, запропонована ОУН стала викликом імперіалізмові всіх мастей і є ним до сьогодні.

Вибачте за стиль, серйозно про це писати не можу. 

Чому партизану, а не народному депутату? 

Тому, що партизанський отряд під Вашим мудрим керівництвом – «творчий» колектив ТРК «ЕРА» – знову вийшов на тропу війни з Геннадієм Мінаєвим. 

Сьогодні нарешті побачив на «ввєрєнном» Деркачу телеканалі «ЕРА» сюжет про корупціонерів міста Суми. Сюжет йшов у рубриці «Корупція в місті Суми». І це притому, що у «ЕРИ» (якщо вірити їхньому сайту) покриття – 98% території України. Десь у Задрипанську, напевно, цей сюжет є дуже актуальним для глядачів.

У Вас вообщє є совєсть? Ваш друг і товариш голова Сумської ОДА Юрій Чмирь на всю країну, громогласно не щадя кошелька свого и бюджетного повідомляє по всім телеканалам, в т.ч і на «ввєрєнном», о прітоках інвестицій, о єдиних інвестиційних вікнах. А Ви? Презлим за предобрєйшеє? Ви чого натовп інвесторів корупцією розлякуєте? Замість того, щоб свічки ставити у чисельних приходах під Вашим патронатом, о здравії «Стратегії-2015» єрєсь несете! Попомніть. Будуть жалуватися уверх по вертикалі. Згадають Вам і кучмину юність, і помаранчеву зрілість.

Чесно кажучи, написати цей матеріал мене змусила одна новина про «Сумихімпром». Дмитро Фірташ, який орендує майже всю титанову галузь України (решту контролює через своїх менеджерів), не платить ні копійки орендної плати до державної скарбниці. 

Це круто! Оце справді «створюють умови для бізнесу». Інвестуйте, орендуйте державне майно. ПЛАТИТИ НЕ ТРЕБА!!!!!! Беріть державні підприємства в оренду, обставляйте їх своїми фірмами-присосками. Це просто капець! Це «кидалово» крутіше за «вибори» в Росії.

Урядовці скорочують соціальні видатки, лікарні скорочують видатки на ліки і харчування хворих, витрушують останню копійку з малого бізнесу до державної скарбниці… А тут мільярдер, який відсудив у стокгольмському арбітражі мільярди, не може заплатити 130 мільйонів гривень за оренду держмайна!!! Це повний треш!

Але залишимо рівень державний. Що творять ці апологети «приватно-державного партнерства» у нас на Сумщині?

«Прокурорів у нас вистачить на всіх, не вистачить учителів, бо загинуть в армії, не вистачить техніків, трактористів, інженерів, агрономів. Вони теж поляжуть у війні. А прокурорів і слідчих вистачить. Всі цілі й здорові, як ведмеді, і досвідчені в холодному своєму фахові. Напрактиковані краще од німців ще з тридцять сьомого року» (Олександр Довженко). 

Згадалися ці слова у зв’язку з розвитком нинішньої ситуації в Україні. «Арешти арештованих» і нічні суди над прикутими до ліжка в’язнями не можуть не викликати тривоги. Як і доля тих, хто нині ці процеси розкручує і забезпечує...

Адже привид новітньої Гайдамаччини змушує замислитись нас, поки-що мирних громадян, над долею «покуроров и судей». Що буде з ними, як народ повстане?

Нюрнберзький трибунал у свій час пройшов цивілізовано: світ, затамувавши подих слухав правду про концтабори. Доводиться нагадувати про це знову, щоб змусити декого отямитись. Бо хочеться, щоб трибунал над злочинцями ХХІ століття «відповідав європейським стандартам»...

Деталі тут: Два спогади про концтабори

Геннадій Іванущенко

8 грудня телеканал «Інтер» у вечірніх новинах повідомив про візит прем’єр-міністра Азарова до Лівану. Велися переговори про торгово-економічне співробітництво, зокрема про продаж Лівану збіжжя. 

У ході перемовин про збіжжя якось спонтанно вийшли на енергетичні питання. І сприяв цьому казус, що стався з паном Азаровим у готелі. Коли він прийшов до готелю, там вимкнули електроенергію. Про це пан Азаров повідомив свого співбесідника на переговорах. І з’ясувалося, що подібне явище виникає майже постійно, бо у Лівану не все гаразд з енергетикою. І тоді предметом переговорів стали відносини між державами в галузі енергетики. Як у казці! 

Природно виникає питання, чи журналісти «Інтеру» переграли в своєму лизоблюдстві, внісши такий-собі по-дитячому наївний компонент до серйозного інформаційного повідомлення, чи «найпрофесіональніший» із «команди професіоналів» поїхав на переговори, не маючи уяви про предмет переговорів та нічого не знаючи про можливості конкретної країни-партнера. Якщо мова йшла лише про продаж Лівану хліба, то Україну міг би представляти і представник нижчого рівня, візит якого обійшовся б значно дешевше.

Побажання чиновникам з МВС, які готують державні візити, з’ясовувати, чи не вимикається електроенергія, вода, чи щось іще у країнах перебування високих гостей, бо важко потім вносити корективи до програми економічного розвитку держави.

Олег Медуниця

На телеканалі TВi 1 грудня Микола Княжицький приймав двох чоловіків – учасників протестної акції чорнобильців у Донецьку. Точилася змістовна розмова ув поміркованому стилі та спокійній атмосфері. 

Спробую і я поділитися своїми враженнями про почуте й побачене. 

У цій розмові простежувалося якесь узагальнення поняття «винної в бідах чорнобильців влади». Таке собі нарікання бабці на місцевому базарі, яка всі свої негаразди пояснює одним: «Государство таке», забуваючи при цьому, що «государство» – це і голова сільради, і Президент. Благо, що у нас вибудована чітка «вертикаль влади». А тому думати, що якісь хлопці з МНСу прибігли і розкидали намет чорнобильців – марно. Без благословення зверху нічого не робиться.

Під час розмови у студії ТВі жодного разу не згадувалася роль Президента, як гаранта Конституції, а відтак – прав і свобод громадян. На запитання Миколи Княжицького щодо мети приїзду співбесідників до Києва, пояснили, що хочуть змобілізувати людей на підтримку їхніх вимог. Бо це зробили вже Луганськ, Дніпропетровськ, Львів. Чекав, що почую, і про Харків. Промовчали…

Є у мене один старший товариш – козак Реута, або Дмитрович. Ми – земляки, сусіди через чотири двори. Разом росли певний час на Добровольній, точніше на Руднєва. Він там був зятем, а я просто пацаном трохи старшим за його власних хлопців. Цей факт ми з’ясували значно пізніше під час різних заходів політичних і не дуже. 

Авторитетом він для мене був і є непересічним. Колись, описуючи ситуацію в ранньому Сумському УНП, він дав дуже влучну характеристику її тодішнім лідерам: «Оцей краде на олівцях, а той на бензині». Чомусь так запам’яталося! А сьогодні згадалося. І ось чому.

Тут у цій статті детально описано, як і за якими цінами закуповують конотопські освітяни харчі для школярів. Часто люди, які не ходять на ринок важко уявляють порядок цифр. Переконаний, що ті, хто закуповує моркву для конотопських дітей по 4,80 грн. (при ринковій ціні у 2,20 грн.), такий порядок цифр уявляє чітко і не без вигоди для власної кишені.

Майдан почався з «України без Кучми» 2001 року. 

Але справжній Майдан почався із повстання студентів в Сумах. Коли ще вся країна спала і усі думали – ну, де ж почнеться?, – весною 2004 року кучмісти захотіли об’єднання трьох сумських вузів в один. Під ректора з СДПУ(о). Під майбутні фальсифікації. Під «я начальник – ти дурак». Під донецьке «лохи – прогнетесь».

Але сумські студенти повстали. Здавалося, це було повстання приречених, але нескорених. Уся донецька машина – губернатор Щербань, мер Сум Омельченко і усі силовики Сумщини на той час були донецькими – ляскала: (пряма мова губернатора до студентів): «будем говорить и решать не по-детски».

Не вийшло. Студенти розбили наметовий табір в центрі Сум. За студентів вступилися батьки, так, до речі, почалася політична кар’єра епатажного і веселого, мера Сум Геннадія Мінаєва, який став за права свого сина. Потім – уся громада. І понеслось.

Минулого тижня Верховна Рада ухвалила новий Закон України «Про вибори народних депутатів». Як бачимо, представники більшості та опозиції чи то «пішли на компроміс», чи то «досягли консенсусу»… Так чи інакше, за «дєтіщє Партії регіонів» проголосувало 366 депутатів ВР – понад 80% народних обранців. 

Я не буду коментувати популярну тезу «опозиція здала виборчий закон» з однієї простої причини – я для себе ще не визначився як до цього ставитися. Маю аргументи, які логічно пояснюють голосування опозиціонерів за цей закон, є не менш серйозні аргументи, що трактують це голосування як зраду.

А зараз пропоную проаналізувати перспективи виборчої кампанії-2012 за новим законом, зокрема, у розрізі Сумської області, боротьба за виборців якої відіграватиме вирішальну роль у загальній картині під назвою «особовий склад Верховної Ради VII скликання».

Друзі, сьогодні минає дев’ять днів як помер наш друг Андрій Тарнаруцький. Помянімо його. 

Також повідомляємо, що нами оголошено збір коштів на виготовлення та встановлення пам’ятника на місці поховання Андрія Тарнаруцького. 

Хто бажає долучитися до цієї справи, може передати кошти Олександру Хоруженку.

Ми маємо наміри на 40 день по смерті Андрія передати зібрані кошти його батькам.

Олег Медуниця