«Бензиновий колапс» на Сумщині продемонстрував відсутність ефективної влади. А з нею – і соціально-економічної безпеки депресивної області. 

Повідомлення про блокаду автозаправок в Сумській області виглядають як захоплюючий, але «вузькоспеціалізований» детектив для ділової аудиторії. З’являються обличчя нещасних напівзамучених підприємців. Їх змінюють праведно-ображені керівники податкової інспекції. Слава дійшла і до простих заправників на АЗС, у яких теж беруть інтерв’ю. Ну, і куди ж без «маски-шоу»: мужніх озброєних хлопців із закритими обличчями. Глядачам розповідають про рахунки, печатки («забрали 15, повернули 5»), накладних, «арбітражних пробах бензину», донарахування податків, і, – що суттєво набридло за останні роки, – про судові рішення, що взаємовиключають одне одного. Загалом, матеріалу вистачає на десятки книг з практики захисту малого і середнього бізнесу. 

Однак, якщо відволіктися від цієї медіа-картинки і подивитися на реальне життя мешканців півторамільйонної Сумщини, стає ясно: чогось не вистачає. Сказати, що всім не вистачає лише бензину, не можна. Деякі автозаправні станції все-таки працюють. «Накрутивши» свої ціни до рівня 9-10 гривень за А-95 (це при сумських-то зарплатах). Їм «на виручку» прийшли підозрілі молоді люди з барсетками на поясі, розставивши «контейнерні АЗС» у затишних куточках. Кажуть, що паливо на таких «точках» – дороге та «бодяжне», розшаровується в каністрах вже за годину. Утім, раніше таке говорили і про нормальні автозаправки – ті, в яких є касові апарати і чеки. Взагалі, далеко не всім цікаво слухати про бензин: на Сумщині, яка займає одне з останніх місць в Україні за рівнем доходів і зайнятості населення, не вистачає автомобілів на душу населення.

В області вже другий місяць поспіль не вистачає державної влади. Не «перевіряючих органів», завжди готових відрапортувати, перевірити і пообіцяти «не допустити». А саме влади: здатної врівноважити вічне протистояння підприємців та контролерів, платників податків і податківців. Урівноважити хоча б так, щоб транспорт цілого регіону не ставав «заручником» цього протистояння, – а разом з ним і всі до єдиної галузі місцевої економіки, які залежать від ціни перевезень. Влади, здатної прорахувати і запобігти наслідкам чиїхось дрібних конфліктів. Здатної «встати над сутичкою» і захистити простих громадян області, які не мають наміру розбиратися в чиновницько-комерсантських «розбірках».

Напевно, це непогано, що голова цілої обласної держадміністрації Юрій Чмирь підтримує зусилля податківців з вибивання грошей до бюджету з АЗС. «Ми говоримо про те, що необхідно навести порядок. Це відбувається по всій країні, і ми – не виняток», – сказав пан Чмирь. Ймовірно, він чітко контролює роботу місцевих «силовиків» і запевняє керівництво країни в тому, що ніяких зловживань з їхнього боку немає. Можливо, правий і його заступник пан Чернявський, що м’яко, але безапеляційно вимагає від постачальників палива будь-якою ціною відновити роботу автозаправних станцій, оскільки працювати їм «ніхто не забороняв». Нарешті, не можна засудити саму по собі «роботу адміністрації щодо встановлення альтернативних джерел постачання палива» – контейнерних заправок, що порушують відразу стільки податкових правил, скільки стаціонарні АЗС не порушать за п’ятирічку. Адже подолання дефіциту палива важливіше.

От тільки як побачити у всьому цьому єдиний сенс? Єдину для всіх учасників «процесу» політику держави в області?

Сама по собі нинішня «бензинова криза» на Сумщині, звичайно, коли-небудь скінчиться. Бензинники просто не зможуть нескінченно утримувати непрацюючі заправки (вони ж вклали гроші в їхнє будівництво). Безкомпромісні податківці, звичайно, рано чи пізно зменшать свої апетити щодо стягнення до скарбниці, – адже менше і в розстрочку краще, ніж нічого відразу. Головне, щоб місцеві економіка і суспільство повірили, що ця «паливна війна» більше не повториться. Що маршрутку і хлібний фургон варто чекати в звичному місці і в звичний час. А це, після двох місяців безладу, вже стає складно...

Кілька днів тому Юрій Чмирь презентував громадськості «Концепцію стратегії соціально-економічного розвитку області «Нова Сумщина-2015». Як було сказано на заході, ключовою метою стратегії буде підвищення конкурентоспроможності регіону, і, дослівно, «зняття обмежень для стрімкого зростання». До речі, це не так фантастично, як здається зараз. Минулої весни, наприклад, київська компанія «Фармак» мала намір перенести в Шостку частину свого зростаючого виробництва ліків, реанімувавши вмираюче підприємство «Свема». І «шурхотіти» по дорогах Сумщини десятками фур з готовою продукцією. Складно повірити, але ще на початку липня пан Чмирь дискутував з агропідприємствами про те, що краще зробити з покинутого міського аеродрому: регіональний аеропорт з власної авіакомпанією чи великий оптовий ринок сільгосппродукції за західним зразком?

...Але все це було до безпрецедентної «паливної війни».

Тепер же обласній владі треба хоча б не зірвати набагато скромніші плани.

Наприклад, стримати Меморандум про збереження стабільних цін на хліб, підписаний недавно губернатором Чмирем, виробниками зерна і пекарями. До речі, при підписанні цього документа наголошувалося, що не менше 30% вартості хлібобулочних виробів складають транспортні витрати. А попередній меморандум, у 2007 році, був порушений саме через зростання цін на бензин.

Також непогано було б виконати рішення уряду про наповнення Аграрного Фонду та недопущення дефіциту зерна в країні. 18 серпня пан Чмирь оптимістично заявив про те, що «тримісячний незнижуваний запас продовольчого зерна повністю забезпечує продовольчу безпеку регіону». Звичайно, у разі, якщо агрогосподарства зможуть вчасно і беззбитково вивезти вирощений хліб на елеватори.

Володимир Яковенко, http://podrobnosti.ua