Земельну реформу, що проводиться в Україні, експерти оцінюють по-різному: хтось позитивно, хтось негативно. Але ніхто не заперечує, що зміни справді необхідні. Водночас фахівці констатують: не всі власники земельних ділянок до них готові. 

Земельна історія

Земля – це той скарб, завдяки якому Україну знають в усьому світі. Багаті чорноземи приваблюють іноземців, які готові вкладати в них величезні кошти, навіть якщо доведеться для цього подолати півсвіту. Лише б дозвіл був. А от нашим громадянам працювати на ній ефективно поки що мало кому вдається, незважаючи на те, що більшість сільського населення має власні земельні ділянки (паї). Причин такого явища багато: від елементарного незнання своїх прав та обов’язків до відсутності коштів для налагодження прибуткового товаровиробництва. Велика кількість наших співвітчизників досі не оформила необхідні документи – акти права власності на землю. На Сумщині таких, наприклад, більше 27 тисяч осіб.

Другий, примарний, варіант – бюджет виділить 1 мільярд гривень і розрахується з боржниками. Але що далі? Все одно підприємство треба модернізувати. Для цього воно візьме нові кредити, які теж зникнуть. Уряду простіше роздати 1 мільярд робітникам – по 200 тисяч гривень кожному – і закрити завод. 

Ситуація навколо провідного хімічного виробника України є парадоксальною.

Свого часу «Сумихімпром», що належить державі, отримав півмільярда гривень банківських кредитів. Підприємство досі не модернізоване, а коштів вже нема. На старому обладнанні виробник добрив і титану повертатиме борги роками.

Кабінет міністрів навряд чи надасть мільярд на погашення боргів. Зараз питання полягає в тому, чи готові п'ятнадцять банків-кредиторів чекати свої кошти ще років з десять.

Відома у світі компанія харчових продуктів ділиться досвідом створення конкурентоспроможного молочного ринку України. 

Сьогодні більшість сільських сімей в Україні значну частину прибутків отримує від молочного господарства. Однак складна структура реалізації продукції призводить до того, що виробник отримує чи не найменше коштів за найтяжчу роботу. Та й відсутність необхідних знань щодо технології поводження з сировиною задля покращення її якості досить часто стає причиною того, що виробник не лише не отримує прибутку, а й залишається у мінусі. Організоване молочне тваринництво знаходиться у стані занепаду і вважається досить неприбутковою сферою. За статистикою, лише 20% молока виготовляється фермами. Решта – а це не мало- не багато аж 80% – належить приватним господарствам. У результаті зникає довіра до молочної продукції, що реалізовується на прилавках магазинів. Логіка людей досить проста: якщо все так погано, то звідки ж у йогуртах, сирках та інших виробах справжнє молоко? Виходить, що його там бути не може!

Виконавчий комітет Сумської міськради затвердив нову транспортну схему обласного центру, яка почне діяти восени нинішнього року, після оголошення результатів конкурсів на право обслуговування міських маршрутів. Документ передбачає нарощування частки комунального транспорту і скорочення кількості маршрутів більш ніж у три рази – з нинішніх 600 до 180. Це, на думку спостерігачів, призведе до повного витіснення з ринку дрібних перевізників. 

Як стверджує головний фахівець відділу логістики та зв’язку міськради Микола Гиценко, одним з основних завдань нового документа, розробленого Харківським національним автодорожнім університетом, є здешевлення вартості проїзду для городян. «Проїзд у комунальному транспорті обходиться сумчанам в 1 грн., а за користування маршрутним таксі доводиться платити вдвічі більше», – пояснив він, додавши, що схема також вирішує проблему дублювання існуючих маршрутів.

У останніх числах жовтня стало остаточно зрозумілим, що Григорій і Ігор Суркіси не зможуть цивілізовано реалізувати Костянтину Григоришину раніше відібрані у нього 13% акцій ВАТ «Сумське НВО ім. Фрунзе». Індикатором того, що угода зірвалася, стало рішення засновника групи «Енергетичний стандарт» розпочати поступове виведення активів з сумського підприємства.  

Процес реорганізації НВО ім. Фрунзе офіційно розпочався 16 липня 2010 року, коли акціонери на своїх зборах ухвалили рішення передати частину майна, що належить заводу, до ТОВ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання» (СМНВО). За рішення проголосували компанії Inter Growth Investments Ltd Володимира Лук’яненка і Stremvol Holdings Ltd Костянтина Григоришина, що сумарно володіють 81% акцій підприємства. З даним рішенням не погодилися Ігор і Григорій Суркіси, яким належить 13,5% акцій заводу через Prosceno Trading Ltd.

Минулого тижня Ігор Рахмільович повідомив, що його компанія планує опротестувати підсумки липневих зборів акціонерів. «Ми маємо намір боротися, оскільки рішення про реструктуризацію активів є неправомірними», – заявив він агентству «Інтерфакс-Україна».

Жители региона не могут купить бензин с июля, а стоимость продуктов повысилась на треть. 

Вместо нормального бензина – разведенный мазут

Сумскую область охватил кризис. Сначала - топливный, затем экономический: с середины июля жители региона часами стоят в очередях за бензином. А из 106 автозаправок области работает в лучшем случае лишь половина - остальные закрыты. 

Эксперты, опрошенные нашей газетой, уже начали поговаривать о региональном кризисе: по словам директора консалтинговой компании «А-95» Сергея Куюна, Cумская область занимает последние места в рейтингах социально-экономического развития. По итогам первого полугодия объемы промышленного производства в традиционно аграрной области сократились почти на 10%. Прошедшая засуха губительно повлияла на изготовление продуктов питания местными производителями: по данным Главного управления статистики, по сравнению с аналогичным периодом прошлого года более чем на треть сократилось производство подсолнечного масла и колбасных изделий. Растет только производство говядины – поголовье вырезают, потому что фермы не в состоянии прокормить большое количество скота.

Найважливіше в житті кожної людини – сім’я. Ні, це не банальні штампи, адже справді все, що ми знаємо, наше світовідчуття, мрії та думки, навіть наше самосприйняття та спілкування з усім, що нас оточує – це все нам дає сім’я, батьки, близькі родичі, які виховують з нас повноцінну людину, громадянина. Сьогодні, в кризові часи, однією з найактуальніших проблем є збереження повноцінної родини. Адже кожна дитина варта того, щоб зростати з батьком і матір’ю. Тож у рамках поставленої проблеми 16 вересня в Сумському обласному прес-клубі обговорювалося питання – чи потрібно в області створювати інтегровану соціальну службу, яка буде допомагати родинам та дітям-сиротам.

Україну зараз поглинуло декілька затяжних та глибоких криз: це і економічна криза, і політична, і найбільш болюча – соціальна. Мало того, що демографічні показники просто катастрофічні, народжуваність є дуже низькою, так ще й рівень розлучень занадто високий. Чимало сімей втрачають своїх дітей або через позбавлення батьківських прав, або просто відмовляються від них. Тому й виходить така жахлива статистика по Україні: 92% усіх сиріт є сиротами соціальними, тобто це діти, які живуть в інтернатах при живих батьках чи родичах. При цьому на кожну дитину в інтернаті держава щомісяця витрачає 7 200 гривень. А між тім, для відкриття інтегрованої соціальної служби, яка буде покликана зберігати сім’ї та зменшувати кількість соціальних сиріт, загалом потрібно лише близько 100 тисяч гривень.

Сьогодні, 14 вересня, розпочинається дводенний офіційний візит до України президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Основною темою переговорів, як стверджує приймаюча сторона, стане відновлення транзиту казахстанської нафти українською територією в Європу. У Києві вважають, що підписання відповідних угод стане козирем у ході запланованих на 17-18 вересня переговорів Віктора Януковича з Дмитром Медведєвим, відзначає «Независимая газета». Утім, позиції української сторони можуть бути істотно ослаблені тим, що зустріч з російським лідером почнеться в Сумській області, яка вже другий місяць відчуває гострий дефіцит нафтопродуктів.

Проблеми з основними нафтовими партнерами – Росією і Казахстаном – в України почалися наприкінці минулого року. «Державна компанія «Укртранснафта» висунула «Транснафті» і «КазТрансОйлу» вимоги і про підвищення на 25-30% тарифів на транспортування нафти, і про підписання нових контрактів, які б зобов’язували наших партнерів жорстко закріплювати обсяги транспортування на рік», – пояснив «НГ» чиновник, близький до урядових структур. Він вважає такі вимоги справедливими, оскільки за минулий рік транзит нафти українською територією знизився на 6% – до 38,5 млн. тонн. На Росію в цьому обсязі припадало понад 30 млн., на Казахстан - трохи більше 5 млн. тонн. «Коли партнери стали на свій розсуд знижувати обсяги прокачування, фактичні збитки української сторони обчислювалися мільйонами доларів. Потрібно було врегулювати ситуацію», – відзначає чиновник.

Економічний україно-російський форум, що пройшов під час візиту Дмитра Медведєва до Києва у фешенебельному готелі Hyatt, показав справжнє ставлення і розуміння Російською Федерацією стратегічного партнерства інших країн. Можливість напряму поспілкуватися із Президентом РФ викликала появу в залі форуму тих, кого в Україні прийнято називати олігархами. Ахмєтов, Фірташ, Пінчук, Ярославський, Григоришин – далеко не повний список зірок першої величини українського бізнесу.

Ключовим питанням, яке провідні українські власники «фабрик, заводов и пароходов» задавали Президенту РФ, була можливість транзиту по території Росії природного газу середньоазійського походження, що належить українським компаніям. Мало хто в Україні знає, що в Узбекистані є газові родовища, що частково належать Ринату Ахметову та горлівському «Стиролу». Мало хто знає, що українські підприємства за відпущену ними продукцію отримують розрахунок азійськими енергоносіями.

Такі питання задавали Медведєву навіть російські власники українських підприємств. Костянтин Григоришин, найбільший акціонер ВАТ «СНВО ім. Фрунзе», також скористався нагодою і так само поставив це запитання, розуміючи важливість його вирішення саме для його сумських виробничих потужностей. Ймовірно, що природній газ надходив би в обмін на продукцію сумських машинобудівників і міг гіпотетично бути використаний в котельні північного промислового вузла міста Суми як для опалення частини міста, так і для електричної генерації. Зрозуміло, що вартість такого палива була б значно нижчою навіть тієї ціни, що була виторгувана Януковичем в обмін на Севастопольську оренду. Це б створювало дійсно конкурентне середовище на ринку теплоносіїв не тільки в Сумах, але й в області. Адже в тарифі на тепло 70% складає вартість енергоносіїв.

Питання, порушене українськими промисловцями, є абсолютно логічним. Якщо ми дозволяємо Росії прокачувати газ по власній газотранспортній магістралі, чому ми не можемо газ, що є власністю українських підприємств, прокачати по російській трубі? Відповідь була проста і категорична – «Газпром» готовий викупити будь які об’єми средньоазійського газу на кордоні газодобувних країн. Це означає, що горлівський «Стирол» буде продавати власний газ на кордоні з Узбекистаном по 130 доларів за тис. кубів і натомість буде купляти природний газ по ціні в 2600 грн. (на даний час). Де різниця? Різниця буде у «Газпрома», трохи перепаде «Нафтогазу».

Вислухавши пряму відмову, Віктор Янукович проковтнув образу і закрив засідання. Отака братерська газова дуля. Вікторе Федоровичу, запропонуйте Крим в оренду! Переговори підуть значно конструктивніше.

Олег Медуниця

Напередодні свята солідарності трудівників Національний форум профспілок України запропонував свої шляхи та заходи вирішення соціальних та економічних проблем у Сумській області. 

Сьогодні спад виробництва є чи не найнагальнішою проблемою сучасної економіки. Насамперед, страждає легка й хімічна промисловість, машинобудування, виробництво продукції з нафтовидобувної галузі. 

Найбільш проблемними підприємствами області є ВАТ «Сумихімпром», Шосткинський казенний завод «Зірка», ВАТ СНВО ім. Фрунзе.

Руйнівний вплив наслідків світової фінансової кризи на стан української економіки та неефективна робота української влади призвели до неухильного зростання безробіття в країні. Відповідно до офіційних даних Державної служби зайнятості, станом на 1 березня 2010 року зареєстрованих безробітних в Україні налічується понад п’ятсот тисяч, а статус не працевлаштованих – понад мільйон громадян. Навантаження незайнятого населення, яке перебуває на обліку державної служби зайнятості, становить вісім осіб на одну вакансію.