Протягом 12-18 липня на Одещині проходив Міжнародний фестиваль АртПоле

Лежиш собі на траві під відкритим небом, дивишся на зорі. Та навкруги не тиша... Ритмічний стукіт барабану, фольклорні заспіви… І нікуди не поспішаєш, просто насолоджуєшся музикою, вітром, думаєш про щось своє, мрієш, згадуєш… Хтось неподалік палить, чується запах диму… Але то дарма. Не повірите, навіть комарі надоїдливі якось не дуже дратують у такі миті. І тоді стає зрозумілим та близьким оте відоме : «І нехай увесь світ почекає…» Так кожного вечора. «Ото життя!, – подумаєте. – Жодних турбот»…Хіба що дощ…Але то дещо інша історія… Тож, про смак життя на АртПолі далі.

По-новому…
Цього року фестиваль багатий новинками. Змінили не лише назву фесту, а навіть і місце проведення. Так, колишні Шешори тепер іменуються міжнародним фестивалем АртПоле, а проводились на березі Куяльницького лиману на Одещині, а не у Вінницькій області,як завжди. Місце, як стверджують організатори, обирали ретельно. «Ми об’їздили багато міст. Шукали таке, яке б мало таємницю, - повідомила директор агенції «АртПоле» Ольга Михайлюк. – Оргкомітет захопився Одесою. Вирішили розміститись на березі Куяльницького лиману. З першого погляду такий задум здався неможливим, але потім…Територія цікава, маємо надію, що наступного року будемо знову тут».





На правильності вибору наголосив і головний лікар санаторію ім.. Пирогова курорту «Куяльник» Микола Тищук. Він запевнив, що фестиваль приніс дощ на Одещину. Адже цього періоду зазвичай на лимані сухо. Микола Тищук впевнений, що то добрий знак. Щоправда, той «знак» не дуже радував жителів наметового містечка.





«Реальна» романтика…
Відверто кажучи, сам лиман – краса незвичайна. І вранці, і ввечері… Розлоге і безкрає плесо води. Як далеко від берега не зайдеш – найглибше – по коліна. Вода солонюща, а грязі мають чудодійні властивості (щоправда, коли намажешся тими ліками, пахнеш особливо, та й змивати той цілющий скраб треба прісною водою, бо солона, коли висихає на тілі, неприємно і навіть боляче стягує шкіру). І тут починається НЕ романтика. Варіант – або брати з собою пляшки з прісною водою, або ж швидко бігти до привезеної до наметів бочки з прісною водою, щоб змити сіль. Коли пощастить – потрапиш без черги))



Як говорив Микола Тищук, фестиваль приніс дощі. Чи радіти з того, чи ні. Але проблем організаторам та жителям наметів дощі додали. Як наслідок, розлився лиман і багато наметів підтопило. По території наметового містечка ходити треба було босоніж, бо капці просто грузли у воді та глиняно-піщаних породах. Від грози навіть світло пропадало, користувались генератором. У першій половині дня спека, у другій – дощ. Як у тропіках, жартували учасники.



Спасалися морем. Щоправда, дістатись до нього було не так і просто. Пішки йти хвилин 40-50 в одну сторону (самі так ходили, засікали), а от транспортом швидше. За чотири гривні та кілька хвилин духоти в маршрутці з написом АртПоле «На море» – ви на місці! Можна ще скористатись місцевим транспортом. А це – вистояти чергу, вштовхнутись у автобус (1,5 грн.) або ж місцеве таксі (3 грн.), доїхати до зупинки Зернова, а далі – трамваєм (1 грн.). На третій – четвертій зупинках – море! Маршрут обирав кожен сам. Зрозуміло, що дощ, звичайно, організатори не замовляли. Але передбачити і продумати таку особливість природи, погодьтесь, варто було б. місце, безперечно, красиве, по-своєму особливе, але чи достатньо пристосоване для такого роду фестивалів? Не хотілося б згадувати про сміття на узбіччях, що схиляються до лиману…Але видовище то було неприємне. Відповідального за те не знайшлось. Керівництво лиману говорить, що та земля належить сільській раді цього району, натомість там же вважають навпаки. Дійшли згоди, зупинившись на людському факторі. Мовляв, після себе кожен мусить сам прибирати.

Хто як уміє, той так і дивує… На те вільні люди
На території фесту його учасники та гості намагались про чистоту дбати. Навіть влаштовували прибирання території. А оскільки люди на АртПолі творчі, навіть до такої буденщини підійшли з відчуттям смаку та по-мистецьки. Створили таке собі духовне село. А швидше, хатинку. Є у ній дитяча зі старими поламаними іграшками, вітальна зі зламаних стільців то з однією ніжкою, то взагалі без них, ванна кімната… Все як годиться, а головне – сам вхід до «духовності» - зі старих дощок поверх лікувальних грязей лиману та будяків в унітазах!







Автори такого оформлення зізнаються, що знайшли більшість елементів на території лиману. Дещо привезли з собою. На фестивалі вже не вперше роблять таке прибирання і запрошують до нього долучатись усіх бажаючих. І корисно, і цікаво, і творчо…

Не вперше приїхав на АртПоле і Ян Ляшкевич зі Львівщини. «Я вільна людина – хіпі!» - сміється чоловік. Захоплення у нього незвичайне, як на чоловіка. Він збирає малюнки метеликів, а потім їх вишиває. Залишити свого метелика на полотні може кожен бажаючий. «Буде, чим зайнятись взимку, – радіє Ян Ляшкевич. – Малюйте побільше та по складніше узори!». У доробку вишивальника вже немаленька коробка вишитих метеликів, мальованих власноруч та намальованих людьми з усієї України. Чому метелики? «То жива метаморфоза, - пояснив Ян Ляшквич. – У мене навіть вишиті жабки є, але то теж метаморфоза!». Першого метелика вишив 19 вересня 1982 року. Говорить, дата нічим не особлива. Просто часто повторює її, тому й запам’ятав добре. Біля пана Яна не лише метеликів малюють, а ще й расточки плетуть. Така собі кольорове пасмо волосся. Привіз моду на них, говорить Ян Ляшкевич, з Праги. З того часу уже 20 років плете красу дівчатам. «Можна на своє волосся заплести. Протримається місяців зо три, а можна уже заплетену прикріпити. Забажала – причепила, забажала – зняла!». Коштує така творчість теж немало – 1 расточка – 50 гривень.





На відміну від пана зі Львівщини, Олексій з Києва на фестивалі вперше. Чесно зізнається, якщо такі умови будуть наступного року, то певно, востаннє. Неможливо вигрібати воду з намету. Разом із помічницею Софією запрошують кияни усіх до чайної. Такий собі намет для приємного чаювання та бесіди. За хорошої погоди Олексій проводить сеанси римського масажу. «Масажуємо тільки стопи. Такий масаж допомагає розслабитись, заспокоїтись. Дуже корисно», – запевняє Олексій.





Звуки / дії у просторі…
АртПоле – не лише майстерні та розваги. Це й перформанси, кіно, музика.. Остання, до речі, стає основною причиною відвідувань фестивалю. Цього року організатори прагнули нетрадиційно поєднати традиційні інструменти, ідеї, способи виконання тощо. Дивували файєр-шоу, стрільбою з лука, співами. Цікавого вистачало, встигай обирати найближче для себе та відвідувати. Особливий аншлаг був, звичайно, на концертах. Повна свобода – рухайся, як відчуваєш, сиди або лежи, де бажаєш… На те воно мистецтво, щоб кожен сприймав його по-своєму.





Запам’ятався мені вислів одного із учасників фестивалю: «Любі мої, насолоджуємося можливістю! Мажемося болотом і співаємо в небо!». Відверто. А коли б ще ви потанцювали під етно (та ще якийсь мікс цікавої та приємної музики) під відкритим зоряним небом біля Куяльницького лиману?) Посушили речі на огорожі, поласували польовою кухнею та постояли в черзі за прісною водою? Можливо, для когось із вас такий відпочинок не привабливий, але на АртПоле приїздять навіть сім’ями, з дітками, хто власним авто, хто велосипедом. Вони вміють цінувати такі зустрічі, чекають їх. Відверто кажучи, АртПоле – унікально-дивна країна. Байдуже, у що ти вдягнений і що робиш. На руці блакитний браслет (пропуск на територію фестивалю) – значить ти свій! Просто розслабся, та насолоджуйся. Наступного року зустрінемось)))

Юлія Гайдіна