Вибрані місця із книги Олексія Ленського, що готується до друку, «Історія розвитку знарядь праці і технічного прогресу на Сумщині». 

Відомості про ділових людей автору доводилось черпати, зокрема, з газет «Сумський голос», «Сумський вісник», світлин, історичних і краєзнавчих книжок. 

Ось прізвища декого з тодішніх бізнесменів, а також сфери їхньої діяльності: Альтшулер (мав Торговий будинок), Каспарович (молочний магазин), Парчинський (кондитерська і булочна), Туршу (тютюнова фабрика, яка випускала цигарки «Демон» і «Лаванда» в Сумах), Паневін і Кричевський (тютюнова фабрика в м. Ромни). Самі по собі ці прізвища майже нічого за себе не говорять у порівнянні з, приміром, Харитоненками чи Сухановими. Однак, по-перше, їхні життя й діяльність – то зайві свідчення тієї епохи на території сучасних Сум та нашої області. А по-друге, людям з такими прізвищами сьогодні, можливо, щось відкриється нового з огляду на свій родовід або вони зацікавляться своїм родовим корінням...

Так, приміром, завдячуючи оповіданню російського письменника Олександра Купріна «Как я был актёром», ми отримали характеристику Альтшулера. Прізвище в оповіданні трохи змінено з Альтшулера на Альтшиллера. Можливо, це була помилка при наборі або з часом Купрін забув його справжнє прізвище.

Ось уривок з оповідання: «…откуда-то из-за кулис выскочил на сцену некто Альтшиллер… местный Ротшильд, еврей, этакий молодой, но уже толстый, очень развязный, румяный мужчина, сладострастного типа, весь в кольцах, цепях и брелоках. Он бросился к нам:

– Ах, боже мой… я уже вот полчаса везде бегаю… сбился с ног… Скажите ради бога, вы не видели Волкову и Богучарскую?

Мы действительно видели, как эти артистки сейчас же после спектакля уехали кататься с драгунскими офицерами, и любезно сообщили об этом Альтшиллеру. Он схватился за голову и заметался по сцене».

Замість актрис Альтшулеру довелося запросити на вечерю Нелюбова і Купріна.

На сумському міському кладовищі (єврейська частина) у відносно доброму стані збереглися могили родини Альтшулерів. Ось перелік могил: Раїса Олександрівна Альтшулер (матір). Померла 1894 року. Альтшулер Давид-Шулма Азрилевич (дати відсутні). Альтшулер З. Д. – «свободный художник» (1892-1933). Проте, мова тут йде про випускницю Московської консерваторії, і чому – «свободний художник» я пояснити не можу. На двох могилах плити зірвані й важко сказати, хто там похований. На найбагатшому і найкращому пам’ятнику написи зроблені на івриті – єврейській мові. Найімовірніше, це і є могила того Альтшулера, власника торгового дому (де зараз магазин «Монарх» на початку Соборної), і з яким зустрічався Купрін.

Тобто, мова, на мій погляд, йде про купця першої гільдії Альтшулера Леона (Лейбу) Іосифовича. Але був і купець другої гільдії – Альтшулер Іосиф Давидович. Роки їх життя мені не відомі.

На Сумщині діяли: шкіряний завод Гавриленка, цегельні заводи Говоркова, Абрамзона, Асмолова, Зубченка, Наседкіна, Цикунова, Строні, Толька, Смирнова, підприємства Невяжинського, Лотохіна, Ком’янецького, Одеського, Рабіновича, Теревського. Крім того, в Сумах працювали: друкарня Альтшулера, хутровий магазин Биховського, магазин Мацька, кондитерська Крюгера, мануфактурний магазин Черняєва, магазин порцеляни Павлова, московський магазин Д’якова, магазин Ривкіна.

Торгівля папером йшла в магазині Костіна. Далі – магазин зброї, велосипедів та мотоциклів Витковського, магазин господарських товарів Квашина, магазин насіння Каравая, склад деревини Кононенка, оптовий склад медикаментів В.І. Гончаренка, аптека Штурха, аптека Роде на вул. Соборній в будинку Брука, аптека Гака і Червинського, аптекарський магазин Помазана на Воскресенській, аптекарський магазин Янковського, товариство Тищенка і Кулешова на Соборній з продажу мануфактури, а на Нижньо-Воскресенській (нині Кооперативна) – «Пасаж» Кулешова, книгарні Ільченка і Реньєн, гастроном Скрипниченка, електрична контора і склад Левенка, ювелірна майстерня московського майстра А.Е. Єкатериненського, завод Шульгіна, ковбасна фабрика Бера, склад вугілля і дров Я. Клочка на вул. Клочковській №46, салон дешевих капелюхів «Жоржет» по Миколаївській вулиці (відрізок між сучасними вул. Джержинського та пл. Незалежності), майстерня верхнього жіночого одягу М.П. Роднянського, майстерня з ремонту карет Г.Б. Слуцької знаходилася поруч з Гранд-Отелем на Воскресенській вулиці, магазин Гречаниченка і Кремермана на вул. Соборній, магазин Гоштова, магазин Столбіха, де продавались вина, ресторан «Брістоль», фабрика і будинки заводчика Чорнобильського тощо.

У відповідних документах Сумського обласного архіву зустрічаються (звісно, не враховуючи Харитоненків та Суханових) прізвища фабриканта Фршанського, виробника меблів Брандорфа, поміщиків, купців та інших комерсантів: Сумовських, Зборовських, Перекрьостових, Полякових, Бєлкіних, Феделових, Аксімових, Лащенків, Биховських, Хржановських, Літягиних, Савичів, Сургучових, Шахових-Корчинських, Полуніних, Шкатревичів, Брусновських, Раєвих, Бедюхів, Пальошиних, Погорельських, Штейнерів, Асмолових, Медведєвих, Овчарових, Прядкіних, Столбіних, Скубенків, Ярцевих. По вул. Воскресенській знаходились готелі Куракіна.

У справі про спадщину Ліщинського ми знаходимо прізвище нотаріуса 1-ї частини м. Суми Хржановського Леоніда Іларіоновича, який працював в будинку № 1 по вул. Соборній. На Псільській вулиці мешкав у своєму будинку і сам Ліщинський. До речі, перша пожежа, причиною якої в Сумах стала електропроводка, зафіксована якраз у цьому будинку.

У Глухові був магазин Ніховського біля Троїцького собору, магазини купців Букатина, Лютого. У Білопіллі був магазин Кравченка. У Лебедині – магазин Стешенка.

Місцеві купці могли жити і в інших містах, налагоджуючи свої торгові підприємства. Ось, приміром, список лебединських купців: Василь Пономарьов жив у Сумах, Дмитро Терлецький – в Межирічі, Матвій Ольховик – в Стецьківці.

Лебединські купці ІІІ-ї гільдії торгували такими товарами: Марія Терлецька, Федір та Микола Гальченки – бакалією; Федір та Степан Воскобойникови, Григорій Венгеровський, Іван Кусков, Тимофій Степенко – «красним» товаром; Василь Калюжний – залізним товаром...

Заняття торгівлею було справою ризикованою. Так, у місті Шуя (Росія) брата купця Пєрєпьолкіна вбили. Причиною були не тільки пограбування, а і конкурентна боротьба. Звісно, що на могилах загиблих ставили достойні пам’ятники. Поставка пам’ятників в Суми велась з Харкова, Москви, Кременчука. У Москві на М’ясницькій ними займався Кабанов. Навіть сьогодні ці пам’ятники не втратили своєї добротності. Добре зберігся пам’ятник на могилі Миколи Кириловича Алчевського. Він був старшим братом відомого промисловця Алчевського. Тут похована і його дружина Олена Іванівна Алчевська, яка померла 23 лютого 1901 р. на 61-му році життя.

На єврейську частину кладовища возили пам’ятники з Кременчука фірми Гуревича.

Більшість поховань після більшовицької революції 1917 року на Сумському цвинтарі знищена повторними похованнями. Дореволюційні пам’ятники або зруйновано, або на них зверху начеплено інші таблички.

...Довелося мені особисто зустрічатися з представниками старих дворянських родів. У Шубного Афанасія Федоровича, який під час Великої Вітчизняної війни евакуював худобу з Сумщини до Сталінградської області, була дружиною Зінаїда Хамовська. Мені довелось не раз бути в їхньому помешканні в 1976 році. Я звернув увагу на картини-фотографії, які були на стінах у їхніх кімнатах, і в нас відбулась дружня розмова.

Збереглася до цього часу світлина Євдокії Хамовської, зроблена у фотосалоні Макашова у 1897 році. До речі, у будинку моєї дружини на Петропавлівській мешкала Романова Марія Кіндратівна, до якої в гості приходили Марія Олександрівна і Анна Василівна Басови. Млин Басових був на вул. Троїцькій, а Романова працювала в дитчий лікарні Харитоненка нянькою, яка була розташована поруч.

Марія Олександрівна Басова все своє життя носила вбрання дореволюційних часів. Це була довга сукня, кофта з великим білим комірцем. Волосся підібране і закручене у велику гулю ззаду, в яку була вставлена прикраса. Вона не горбилася і в старості, а тримала підкреслено випрямленою свою постать, на звертання відповідала повільно, ледь повернувши голову в бік співрозмовника.

На сумському Лучанському кладовищі збереглися могили Басових: Басова Марія Олександрівна (1877-1921), Анна Василівна Басова (1901-1995), Басов Олександр Васильович («купеческий сын») (1866-1906). Є на могилі залишок від старого пограбованого пам’ятника. Мабуть, він належав Басову Василю Єгоровичу («купец второй гильдии»).

Пізніше ми ще зустрінемо в радянських газетах десятки прізвищ промисловців і поміщиків, в яких забрали їхню власність.

Звання почесних громадян м. Суми на 1904 рік мали: голова Сумської повітової управи Краснянський Володимир Петрович, міський голова, поручик Золотарьов Валерій Миколайович, Харківський губернатор, князь Кропоткін Дмитро Миколайович, міністр народної освіти, граф Толстой Дмитро Андрійович, комерційний радник Суханов Дмитро Іванович, таємний радник Золотарьов Віктор Іванович, дійсний статський радник Іван Герасимович Харитоненко, комерційний радник Павло Іванович Харитоненко, дійсний статський радник Сібілєв Микола Васильович.

Більшість дослідників цим і обмежуються. Втім, почесних громадян Сум було значно більше. Приміром, у книжці із страхування за 1915 рік Іван Олександрович Асмолов теж значиться «потомственным» почесним громадянином. На Петропавлівському кладовищі є пам’ятник Олександру Івановичу Асмолову (1802-1885) і Анастасії Максимівні (1831-1908).