Земельну реформу, що проводиться в Україні, експерти оцінюють по-різному: хтось позитивно, хтось негативно. Але ніхто не заперечує, що зміни справді необхідні. Водночас фахівці констатують: не всі власники земельних ділянок до них готові. 

Земельна історія

Земля – це той скарб, завдяки якому Україну знають в усьому світі. Багаті чорноземи приваблюють іноземців, які готові вкладати в них величезні кошти, навіть якщо доведеться для цього подолати півсвіту. Лише б дозвіл був. А от нашим громадянам працювати на ній ефективно поки що мало кому вдається, незважаючи на те, що більшість сільського населення має власні земельні ділянки (паї). Причин такого явища багато: від елементарного незнання своїх прав та обов’язків до відсутності коштів для налагодження прибуткового товаровиробництва. Велика кількість наших співвітчизників досі не оформила необхідні документи – акти права власності на землю. На Сумщині таких, наприклад, більше 27 тисяч осіб.

В Сумах стартував новий політичний сезон – першою ластівкою стала повість про те, як посварився Геннадій Михайлович з Миколою Яновичем. Приводом для конфлікту стала заява очільника обласного центру, що прем’єр-міністр не повинен вимагати від місцевої влади не підвищувати житлово-комунальні тарифи. На думку мера, економічну складову питання часто перекриває політична доцільність. 

АЗАРОВ відреагував оперативно і різко – за його словами, якщо міський голова так хоче самостійно формувати тарифи, нехай тоді не просить субсидії з державного бюджету. «Сам займайся, коли такий розумний, але тоді не звертайся до уряду з жодного питання. Я прошу, щоб мерові Сум доступно пояснили, що я сказав», – заявив очільник Кабміну.

МІНАЄВ же виступив з цього приводу на 15 сесії міськради, запевнивши, що журналісти просто перекрутили його слова: «Жодне інформаційне агентство, в тому числі й те, на замовлення якої працював журналіст, не розмістило мій коментар в авторському варіанті. Кожне з інформагентств на кожній стадії передруку залишило за собою право внести свої власні корективи та коментарі в текст першоджерела…

Дуже вільна трактовка мого коментарю без будь-яких на те підстав окремими українськими інформагентствами ускладнила взаємовідносини органів місцевого самоврядування міста Суми з державними органами влади. Які дивіденди отримали засоби масової інформації, які перекрутили мій коментар – тут питання риторичне»

Коли мені було років 25 і я вперше почув слово «Соборність», воно у мене ще не асоціювалося з Актом Злуки 22 січня 1919 року. Натомість в уяві виринали: то емблема Тризуба з хрестом у людських долонях – побачена десь на мітингу, то враження, навіяні романом Олеся Гончара... 

А тепер думаю, що значення Соборності далеко глибше за територіально-державне поєднання. Адже душі наші не менше пошматовані і розділені, ніж колишні географічні трофеї сконалих імперій. Цілі покоління без історії, без мови, без Віри, без... Покоління безбатченків...

Одна моя учениця прибула з батьками в Україну з далекої Якутії, і, звісно, не знала жодного українського слова. Це було на початку 7-го класу.

А з Нового Року, практично на День Соборності раптом заговорила українською. Повільно, але чисто, добірно... Думаю, що згодом це завдавало їй немало прикрощів, адже вона вирізнялася і серед «балакаючих» ровесників і, вже перебуваючи на державній (!) службі, серед непохитної маси фанатів «вєлікого і могучєво». Та гени, а ще «собори душ» беруть своє... Як не в старшого покоління, то в світогляді молодої генерації.

«Я будую в собі українку...» – сказала якось при зустрічі та дівчина.

А ми будуємо?

Геннадій Іванущенко

Вітання небайдужим у новому році Дракона! Останні години його попередника Кролика ознаменувалися одразу трьома резонансними подіями – Янукович скасував День Свободи і об’єднав свято українського флоту з російським. Головний же скандал розгорнувся навколо несподіваного етапування Юлії Тимошенко зі столичного Лук’янівського СІЗО до Качанівської виправної колонії на Харківщині. 

Незабаром адвокат колишнього прем’єра заявив, що вона знаходиться під цілодобовим відеоспостереженням, а у камері постійно горить світло, заважаючи спати. Відповідь керівництва колонії – подібний нагляд законом не заборонений, а потрібен він задля безпеки засуджених.

Суперечки сторін тривали усю святкову декаду – бютівці говорили про поганий стан здоров’я лідера «Батьківщини» і тривалу втрату свідомості. Тюремники ж запевняли, що з опозиціонеркою все гаразд – мовляв, лікуватися відмовляється, умови утримання комфортні, світло слабке й анітрохи не заважає, а погано їй стало після 30-хвилинного душу.

Новорічна ніч у центрі Сум… 

Підходить незнайома жінка і вітає з днем народження Степана Бандери. 

Приємно, як завжди, коли чую від простих людей подібне, але здивування з кожним роком меншає. Бо пропорційно зливі ненависті з боку бандитів зростає любов народу. 

Багато хто вважає, що Бандера боровся «проти».

Насправді він боровся «за».

За Україну, окуповану Польщею, СССР, Німеччиною і знову СССР. Більше того, концепція вільних держав на своїх землях, запропонована ОУН стала викликом імперіалізмові всіх мастей і є ним до сьогодні.

Протягом багатьох років свято народження Христа сповнювало українців вірою в кращу долю Вітчизни.

«…Чуєш? Бій вже клекоче. Слухай, слухай – дзвенить коляда…»

Для вояків ОУН-УПА Різдво завжди асоціювалося з надією на національне відродження рідного краю, здобуття Україною своєї державної незалежності. Тому на різдвяних листівках, які вони навіть у тяжких умовах підпілля намагалися виготовляти, щоб вітати друзів та рідних з Доброю Новиною – не лише янголи. Тут люди зі зброєю у руках ідуть поклонитися до скромної карпатської оселі, де Діва у вишиванці поєднала у собі риси їхніх матерів, коханих, сестер… Над хатиною сяє звізда – не радянська п’ятикутна, а ота справжня, Віфлеємська.

Рік Кролика добігає кінця – для нашої держави він ознаменувався скандальним процесом над Тимошенко, наростанням протестних акцій, а влада синхронно провалила як євроінтеграцію, так і переговори з Кремлем. У світі цього року не щастило диктаторам – «арабська весна», смерть Каддафі та Кім Чен Іра, а в грудні струсонуло навіть апатичну Росію. Попереду в українців домашній чемпіонат Європи з футболу, парламентські вибори і апокаліптичні настрої - час грізного і непередбачуваного Дракона. 

Головним сумським ньюзмейкером року, що минає, традиційно був очільник обласного центру – Мінаєв сперечався з ревізорами, хвалив губернатора, радував новими перлами, а його конфлікт з журі «Майдансу» навіть потрапив до рейтингу найгучніших скандалів від ТаблоID. Фінальним акордом місцевого політичного сезону стало друге пленарне засідання 14 сесії міськради, яке почалося зі святкових привітань.

Вибачте за стиль, серйозно про це писати не можу. 

Чому партизану, а не народному депутату? 

Тому, що партизанський отряд під Вашим мудрим керівництвом – «творчий» колектив ТРК «ЕРА» – знову вийшов на тропу війни з Геннадієм Мінаєвим. 

Сьогодні нарешті побачив на «ввєрєнном» Деркачу телеканалі «ЕРА» сюжет про корупціонерів міста Суми. Сюжет йшов у рубриці «Корупція в місті Суми». І це притому, що у «ЕРИ» (якщо вірити їхньому сайту) покриття – 98% території України. Десь у Задрипанську, напевно, цей сюжет є дуже актуальним для глядачів.

У Вас вообщє є совєсть? Ваш друг і товариш голова Сумської ОДА Юрій Чмирь на всю країну, громогласно не щадя кошелька свого и бюджетного повідомляє по всім телеканалам, в т.ч і на «ввєрєнном», о прітоках інвестицій, о єдиних інвестиційних вікнах. А Ви? Презлим за предобрєйшеє? Ви чого натовп інвесторів корупцією розлякуєте? Замість того, щоб свічки ставити у чисельних приходах під Вашим патронатом, о здравії «Стратегії-2015» єрєсь несете! Попомніть. Будуть жалуватися уверх по вертикалі. Згадають Вам і кучмину юність, і помаранчеву зрілість.

Найрезонанснішою світовою подією останнього часу стала смерть Вацлава Гавела та Кім Чен Іра. Промовисто, що водночас з життя пішли абсолютні антиподи – уособлення свободи і рабства, демократії і диктатури. 

А вітчизняні «проффесіонали» не менш символічно зазнали повного фіаско одразу на двох фронтах. Угоду про асоціацію між Україною та Євросоюзом так і не підписано, не досягнуто й домовленості з Росією про зниження вартості газу. 

Головною ж темою для сумських політиків став міський бюджет на 2012 рік – на минулому тижні це питання обговорювали в прес-центрі SumyNews. Мер заявив, що налаштований скептично, оскільки неможливо збудувати щось капітальне в пісочниці – немає реальних повноважень і стимулів.

Вибрані місця із книги Олексія Ленського, що готується до друку, «Історія розвитку знарядь праці і технічного прогресу на Сумщині». 

Відомості про ділових людей автору доводилось черпати, зокрема, з газет «Сумський голос», «Сумський вісник», світлин, історичних і краєзнавчих книжок. 

Ось прізвища декого з тодішніх бізнесменів, а також сфери їхньої діяльності: Альтшулер (мав Торговий будинок), Каспарович (молочний магазин), Парчинський (кондитерська і булочна), Туршу (тютюнова фабрика, яка випускала цигарки «Демон» і «Лаванда» в Сумах), Паневін і Кричевський (тютюнова фабрика в м. Ромни). Самі по собі ці прізвища майже нічого за себе не говорять у порівнянні з, приміром, Харитоненками чи Сухановими. Однак, по-перше, їхні життя й діяльність – то зайві свідчення тієї епохи на території сучасних Сум та нашої області. А по-друге, людям з такими прізвищами сьогодні, можливо, щось відкриється нового з огляду на свій родовід або вони зацікавляться своїм родовим корінням...